Пам’ять про Велику Вітчизняну війну повинна жити вічно, аби не повторилися ніколи її жахіття. Для нас, теперішнього покоління, війна поступово перетворюється на страшну казку, події якої, можливо, і були колись насправді, але так давно, що вже і не відрізниш, де істина, а де домисли.  Та поки є живі свідки страшного лихоліття, війна для нас – не суха історична довідка, а смерть і кров, біль втрат і радість перемоги, живі обличчя і реальні долі. На жаль, дуже мало вже лишилося людей, які не те що воювали, а хоча б щось пам’ятають про той страшний період в історії  нашої Батьківщини. Тому, доки вони ще топчуть стежку споришеву, розпитуйте їх, цінуйте кожну мить спілкування, намагайтесь всотати кожне слово, аби донести до наступних поколінь їхні спогади, розуміння свого буття…

29 квітня на свято до Гутояцьковецьковецької ЗОШ І-ІІ ступенів завітали шановні гості: Цезарій Никодимович Предиткевич, голова Гутояцьковецької ради ветеранів, і Павло Іванович Кривий, учасник бойових дій повоєнного часу. Всі учні – від найменшого першокласника до найстаршого дев’ятикласника – зустрічали ветеранів оплесками. Надзвичайно цікавими були години спілкування: Цезарій Никодимович і Павло Іванович  розповідали про значущі, часом трагічні, події  життя і відповідали на безліч питань зацікавлених учнів. Діти ж порадували ветеранів мелодійним співом, розчулили  гарними віршами.

Завершилася зустріч загальним фото на ґанку рідної школи. Пройдуть роки, а світлина ця нагадуватиме про незабутні емоції сьогоднішнього дня. Уклін вам низький, доземний, дорогі ветерани!

Ольга Болюх,

учениця 8 класу

Гутояцьковецької ЗОШ І-ІІ ступенів